Світанок, побачений вперше (твір-опис на основі особистих вражень)

                                                             

Хто з нас не був зачарований картиною світанку ? Напевно, кожен, а особливо світанку, побаченого вперше. Вставало сонечко ,посміхаючись і ніби трішки жартуючи. Ось зажевріли із-за горизонту його перші відблиски. Потім з’явилася тоненька багряна смужечка і тут же сховалася за легеньку хмарку , а потім виглянула знову. Здавалося ,що сонечко вирішило погратись зі мною. Спостерігаю далі. Через лічені секунди червоне коло почало стрімко наростати ,змінюючи свій колір з червоного на яскраво-жовтий.

Зійшло сонечко і засміялось! Воно було таке чудове, веселе, що осліпляло своєю усмішкою всю природу. Я подивилась навкруги і не впізнала того, що мене оточувало. Річка почервоніла, немов сором’язлива дівчина ,а луги,стримуючи срібну росу,  засвітилися тисячами діамантів.

Потім сонечко піднялось ще вище ,облило землю яскравим світлом ,поцілувало й попестило тисячами своїх гарячих іскорок кожен листочок і кожну травинку. На дотик сонечка трава обізвалася голосами своїх мешканців : коників , мурашок, цвіркунів. Усе прокинулось. Настав ранок.