Життя сучасного школяра

            Життя сучасної дитини важко уявити без навчання в школі. Тут можна отримати певні базові знання  та вміння. Проте школу люблять не тільки за це, а й за особливу  атмосферу шкільного життя. У школі ми вперше формуємось, як особистості. Тут створюється наш характер, загартовується наш дух. У школі виникають перші проблеми і перші шляхи їх вирішення, саме тут з’являються перші досягнення. У школі можна знайти кращого друга.  Саме у школі з`являється перше кохання і перше розчарування.

           Ми часто називаємо друзями тих, хто насправді є приятелями. Тобто тих, з ким ми просто сидимо за партою, до яких ходимо в гості, або разом граємо на вулиці. В моєму житті також була людина, яку я вважала подругою,бо знайома була з нею ще з дитинства.  Ми разом ходили до школи , допомагали одна одній у навчанні, приймали участь у різних змаганнях і святах , весело проводили час з однокласниками. Влітку відпочивали  в таборах, взимку - катались на ковзанках, розповідали одна одній всі свої секрети, ділилися емоціями і переживаннями. Здавалося, що ця дружба навіки, що ніякі  обставини не зможуть її зруйнувати. Але згодом сталося непередбачуване. Ми подорослішали. Почали з’являтися перші симпатії і навіть закоханість. Моїй подрузі сподобався наш однокласник. Щоб привернути до себе увагу, вона пропонувала йому списувати в неї домашні завдання, так як він навчався не дуже добре, допомагала  на контрольних роботах, на перервах завжди з’являлась поруч з ним. Але він не реагував на її залицяння. Для нього вона була звичайною однокласницею. Моя подруга хвилювалась, питала у мене поради, як себе поводити. Я запропонувала їй поговорити з ним , але вона відмовилась.

 Ця історія , можливо, згодом могла б забутися, якби  цей наш однокласник не став  надавати знаки уваги мені. Моя подруга це помітила і звинуватила мене у зраді, хоча  він мені зовсім не подобався. Це була наша перша серйозна сварка.  Я сподівалася, що це непорозуміння з часом з’ясується і ми помиримося. Але цього не відбулося. Моя подруга , затаївши образу, почала пліткувати за моєю спиною.

 Після цих подій я перестала  спілкуватись з колишньою подругою. Це змінило моє відношення до людей, я більш прискіпливо стала обирати друзів. Я зрозуміла, що

не може бути справжньої дружби там, де немає розуміння та взаємної підтримки.

 Друг – це людина, якій цікава ти , твоя душа, твої думки, твої захоплення. Він тебе прийме такою, яка ти є, завжди протягне руку допомоги, не буде заздрити, а буде радіти твоїм перемогам. Він не розчарується в тобі, коли ти зробиш щось не так, а спробує зрозуміти. І завжди буде бажати тобі добра. І найголовніше, ти будеш відчувати до нього те ж саме. Велике щастя мати таку людину поруч.

Портретний нарис про відому людину

     Є багато різних  цікавих людей, які досягли у   житті чимало, які є прикладом того, як втілювати в життя свої мрії, творити для людей прекрасне, бути гідною людиною і патріотом.

Я хочу розповісти вам про чоловіка, який став відомим завдяки музиці.                                          Святослав Вакарчук - український музикант, вокаліст, композитор,автор власних пісень,лідер і засновник рок - гурту «Океан Ельзи», заслужений артист України, кандидат фізико-математичних наук, громадський діяч     

Святослав має темне,витке волосся ,з-під якого видніється його високе чоло. Це свідчить про те, що він дуже розумна та винахідлива людина. Музикант має ясний, відкритий і проникливий погляд. Виразні,  карі очі весело дивляться з-під тонких та довгих бровей. Його щира та відверта посмішка дарує радість усім людям, а оригінальний, злегка захриплений голос і відмінну музику обожнюють мільйони шанувальників. Святослав має невисокий зріст та середню статуру. Музикант надає перевагу зручному вбранню, а також його одяг відповідає обставинам , в яких він перебуває.

Кожен з нас шукає свій ідеал. Це може бути людина, твір мистецтва, витвір художнього слова, літературний герой,а для мене ідеалом є Святослав Вакарчук.

Світанок, побачений вперше (твір-опис на основі особистих вражень)

                                                             

Хто з нас не був зачарований картиною світанку ? Напевно, кожен, а особливо світанку, побаченого вперше. Вставало сонечко ,посміхаючись і ніби трішки жартуючи. Ось зажевріли із-за горизонту його перші відблиски. Потім з’явилася тоненька багряна смужечка і тут же сховалася за легеньку хмарку , а потім виглянула знову. Здавалося ,що сонечко вирішило погратись зі мною. Спостерігаю далі. Через лічені секунди червоне коло почало стрімко наростати ,змінюючи свій колір з червоного на яскраво-жовтий.

Зійшло сонечко і засміялось! Воно було таке чудове, веселе, що осліпляло своєю усмішкою всю природу. Я подивилась навкруги і не впізнала того, що мене оточувало. Річка почервоніла, немов сором’язлива дівчина ,а луги,стримуючи срібну росу,  засвітилися тисячами діамантів.

Потім сонечко піднялось ще вище ,облило землю яскравим світлом ,поцілувало й попестило тисячами своїх гарячих іскорок кожен листочок і кожну травинку. На дотик сонечка трава обізвалася голосами своїх мешканців : коників , мурашок, цвіркунів. Усе прокинулось. Настав ранок.

Щоб пізнати людство,треба вивчити людину

Весь світ-це люди. Пізнати його-це пізнати людину, бо у світі немає нічого кращого, складнішого, цікавішого від неї.

Всі люди:чужі,свої,рідні, близькі-оточують тебе скрізь і всюди, з ними постійно спілкуєшся, конфліктуєш і погоджуєшся, плачеш і смієшся, говориш і мовчиш. Вкупі завжди краще, бо що ти один? Частинка великого людства…

Ми рідко замислюємося над тим , хто ж така людина. А вона - найяскравіше створіння, яке коли-небудь існувало в природі. Homo sapiens- людина розумна. Саме властивістю думати, обмірковувати, мріяти, відчувати, творити кожна людина і є унікальна. І кожна людина має серце. Не в розумінні органу, що керує життям її організму,а, насамперед, як символ кохання, щирості почуттів, людяності. Щирість, людяність , любов - ось ключі до серця кожної людини. Ї якщо ці почуття будуть панувати під час спілкування, то ми досягнемо найвищого рівня гармонії у суспільстві.

Людина створена для щастя. Усвідомлення того, що люди повинні бути щасливими, передавалося з покоління в покоління. Але різні люди  уявляють  його по - різному.

Для одного щастя -  у незалежності батьківщини, у гідному житті співвітчизників.  Інший вбачає щастя в особистому матеріальному добробуті, у збільшенні власних прибутків. Ще для когось щастя - тепло родинного затишку, вірне кохання, діти.

Насправді ж мільйони людей і в минулому, і сьогодні були й залишаються нещасливими. Війни, голод, хвороби, соціальна несправедливість,  злидні - ось причини людських бід.  Проте, чим більш нещасна  людина, тим сильніше прагне вона щастя, тим більш щиро в нього вірить.

Хоч загальна формула щастя й неможлива, внаслідок дуже несхожих уявлень про нього різних людей, все ж є деякі спільні ознаки. Важко уявити собі щасливу людину, яка б не мала справи, корисної людям. Це може бути робота для людей, які живуть поруч з тобою. Інший, не менш важливий елемент щастя – особистий. Дружба, любов, гарна сім’я, діти, міцне здоров’я, нормальні побутові потреби, певний рівень комфорту – ось що необхідно кожному. Людина повинна жити гідно! Співвідношення «суспільного» щастя й «особистого» для кожної людини індивідуальне, бо залежить від умов її життя, від характеру, від виховання.

Щастя, як і  нещастя, на все життя людині не дається. Щастя – це процес, це вічна боротьба за нього.

Я вважаю, щоб стати щасливим, треба докласти зусиль, можливо, від чогось відмовитись, щось у собі подолати, перетерпіти смугу невезінь і завжди вірити, що щастя все - таки існує, що воно досяжне…

У щасливих людей – щаслива країна. Мир і щастя людей – запорука розвитку й успішності людства.